Кургани

 

Це мій сон, - бо нині щем  буде - сином.
Хтось ще рине і плине у вир нарозпаш.
А від тину вмить - залягли ці кургани.
Як цей жах - від щастя жнив в цей день - утявся.
Чи до кого ув очах - то журба, а то сумна?
Ми удвох без науки, ми у путь - до ужинку.
Він  - час бестій. Він під небом, ми - скраю.
Він згорів, запікаючи небо доокола сонця.
А над Бугом осіли сиві кургани  від дощів.
По-над Десною під свист крил набіги гнідих.
Його вік мав злість на вішні тамтами.
Ніхто такий не твердий, як ці три кургани.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Нелюдимка в Раївці

 Антоша! Рання оця молода, проворна чорна корова  на довгих лапах прогнала за кошару повз арку до шинкарки.  Назагал почався залп, зальотний хорал самопалів. Балаган маскараду загорався. Вдохновляють обвал вокзалу. Навалу ротяк обмовляють,  як карнавал авралу з калаша. Заносять галоп маршу на мапу під лампу майору Остапу. Загостювалася варта у Палаша. В розпал Стас пройшов  повз скальп скомороха. Воскреша натовп кацапур.  Харашо, харашая каша. - Слабша франт Донбаса.   Хай роблять портал  для мокша-васала.  Я штовхача дав Конотопу.  Давай, в кнайпу, - два бокала. Важка прабатькова доля,  там його базар на квартал. Отак сатрапу! З Богом. Ласа драмзала, фатальна.  Капрал  на  борошнах, на солодощах взяв Марка Шагала для товариша. Поглянь, володарко, на фіаско, Бач, Валюша, як чорна троянда всохла. - Маша. Яка шкода, наповал,  татко-тантал-вандал! Найдальша зоря щойно зайняла  сторч довбуша на автовокзал. ...
Докладніше

Поезія С.Негоди грудень 2021 року

        Сергій Негода        Силомір волі                       цикл поезій Зоряна заграва Що мені злет із-за скель в лихий степ? Що це за гра хмар над храмом. Мене ховають. Замети слідів на схилах гір. Над кручі петляю. Що мені злет над рікою смерті? З ущелин - блиски, з долини - вогні, Хвилі від бурі, потоки і вихори. Розколини шляху проходять війною. Що мені чари звуків з ущелин? Що мені віхоли в пеклі гудуть? Здійнявся за межі гарячого бою. До вічної волі - лиш помах рукою. Що мені сонце над Бугом-рікою? Народе осяяний, розбурканий краю, Шум рве пута мої, заграви за верствами. Мій лет обривається в Холодному Яру. Що мене сила так пропікає і берег вгинає?     Вимагачі   Ах-ах-ах! На башті байда-вахлак. Там, на башті, - скажи нам, - Баста! Ватаги. А ти бачиш там, на лінії лиманів, бідняків? На радість віднадили від байрак...
Докладніше

Буревій

  Скаженіє зигзагами мордатий буревій. Розшарпаний огарок гопляка на стовбі. Дурнуватий вихлює, шаркає блискавки. Лихославить гайдар в лепехах граків, призиває опам'ятатися лихі вихори, бо в нього три отари в кошарах стоїть. Отак! Гримить шпильками в стовбури. Масні мухи захрясли в діжках після  злив, а гривасті пройдисвіти косять отави, Дзвонарі  калатають у новий дзвін. У зелену неділю, святу трійцю славить. Дзвін гордо звеличує фільварок чарій, витіюватий настрій гордує в забаві. Земля трясе дзвони в урочищі Дударів. Вайлуватий простак загарячився раптом на глеюватих вівчарів в генделику "Атом". Нашахраював війт на свічниках у Антона, У бакалярника придбав електрокар "Гонор". Лайдакуваті мухи витріщились на бухаріїв,  У пабі пиятика молодих вамп та аріїв, деякі голять ягуарову шкіру, мов трутні, І неначе зомбаки серед злодіїв та крутіїв. Хто тут  з гонорарами відкрив  прищакувату пащеку, і кричить "ку-ка-рє-ку!", коли  нез...
Докладніше