0432poezia

  Липень-серпень 2021 року.  Тексти Сергія Негоди Проворний дід. Гай. Парк. Відірвані корені у підлого дерева. Дід Грицько мовчки присів біля Соломії. Крізь хащі будівль страхаюсь гаю в раю. Від кого залежить палаюча  спрага кохання у вікнах? В отій голові, Прохорович,  одні нові мордори, - прийшов зниклий сон з-від ірію, мов йолоп з гонором. Хомич, щось горить в тобі, скрізь димом пішло. Виходить, Грицько, горять захмелілі павіття липи. Дідько лисий допік його, дійшов до живого смислу. Знову кров молодих - це сенс короткозорих вимірів. Осінь, просто спорожніли причини свідомості. Перестиглі вишні виграли на узвишші горищ. Кирилович. Я чую дзвінку бруківку у Вінниці. Сповиті криком діброви, -" з річки дівочі голоси. Осінь-подорож, дід змів її сліди з підлоги. Горді лінії квітів. Скорботні копіткі бджоли. Чорні птиці зникли у світлій шибці. У горлі - біль. Сповільнись мить. Утопиш впливи плин. Стиш. ...

  Я тепер зарікся відвідувати благодійні пікніки в громадських місцях з каліками, ветеранами, інвалідами. Оце набазікався в засіках Валі.  Кампанійщина кліки лицедійників. Аніскільки у вінницького сфінкса шкіра не заціпла на тім'ї після прильоту  по  будинку офіцерів. Біда і лихо. Стабільна пантоміма джмеля на вільсі  тріснула навпіл. Оце наша дурня,  злодійська армійщина витіїв-витязів! Така забійна, як старійшина в таксистів. Звіддалік бджільні стрільбища зацвінькали, а свавільні крутії на хіміях начудили. А так втілився, все ж, запах чілійської прілої ванілі на тарілках вільного рибака,  він за півділа і сам закинув би спінінга в цивільні артільні закрома на віллі. Фамільні застілля родів закрійників, засіли на власних зіллях з таріллями. Лилась горілка на базиліку для паліїв, для заїкуватої рідні, для затрійної п'яні. Випили всю реліквію від альпійської лікарки. Чародійники. Чудодійники. Добряки.  Компанійські лиходії черевів...