Тексти Сергія Негоди

 

Липень-серпень 2021 року.

 Тексти Сергія Негоди

Проворний дід.

Гай. Парк. Відірвані корені у підлого дерева. Дід Грицько мовчки присів біля Соломії. Крізь хащі будівль страхаюсь гаю в раю. Від кого залежить палаюча  спрага кохання у вікнах? В отій голові, Прохорович,  одні нові мордори, - прийшов зниклий сон з-від ірію, мов йолоп з гонором. Хомич, щось горить в тобі, скрізь димом пішло. Виходить, Грицько, горять захмелілі павіття липи. Дідько лисий допік його, дійшов до живого смислу. Знову кров молодих - це сенс короткозорих вимірів. Осінь, просто спорожніли причини свідомості. Перестиглі вишні виграли на узвишші горищ. Кирилович. Я чую дзвінку бруківку у Вінниці. Сповиті криком діброви, -" з річки дівочі голоси. Осінь-подорож, дід змів її сліди з підлоги. Горді лінії квітів. Скорботні копіткі бджоли. Чорні птиці зникли у світлій шибці. У горлі - біль. Сповільнись мить. Утопиш впливи плин. Стиш. Одірвись од слів. Розкіш світів. Видноколи окопів. Он дивись. Ольгович. Вгорі швидкий білий кіт. Видно білий дим від млинів зі сходів. Гойдни порох в скрині. Попіл свіжої ріллі. Поволі згоріли в білій ріні дроти. Писк миші. Чорні бомбовози історії згоріли при дорозі. Світнуло стовби в лободі і обози мотозні відносні. Розвиднились вогники білих молодих королів. Скорбні тіні творців зморили жовті житизни. Ожив дім хліборобів. В погоні білі коні. Дзвінкі стрибки по східцях моторних дідів. Диво. Болісні голоси. Ти помітив особливість, чорний сік сліпих дощів пішов трохи осторонь. Хижі чорні бороди, в тім ми - всі догори дном. Вслід злились ріки в політ низьких горизонтів. Добровольні смолоскипи сонць. Пломінь гір. Відірвись від слів. Говори свої плітки... Говори голосніш. Прохорич. Говори близько. Ти хто? Пилипович. Дід підвівсь. Кіт втік. Ви в білім полотні, мов зомбі вдивило визрів. Розкриливсь вій, розсплівши крило візій. Двигтіть свої жорни, щоб жити, - ось гроші. Бо ви, одні лишились жити, в скрипторії. Подобні озори, - диво із див. Гоноровий дід під височінь долі звив собі гніздо віри, -  в розсіч роїв  - бридкі чорні тіні з світлих вікон. Приніс обід. - Покинь чорний хліб. - Зіниці розквітли. Дід, добрі новини від жінки.- Про літопис.- Той притих. Спішиш розсмішити. Ти підкорив спомини. Шості дні ходить в гості мій син. Шовковий. Сторожить липові мрії привидів. Пришли його в мій просторий дім, в котрім з воріт кольорові шиби віщої Вітчизни вибіліли. Прокопич. Ти - щось в собі. Бридко. Ти злий! Глібович. Сколихни свій схил із-під води. Чорнобривий зжовтів, відгриз гнів довгий ніс. І вмить білочолого пропік зір, - вимив в ночі скорботні очі, мов стиглі вишні, - в крові, ніби вистиг. І приснились вологі очі, - дивись, дивись, Ігорович, три соколи,- високо. Їх, ніби кривдить Миколович. Живі, сині-сині одводи підгорілої книги від нових молохових винників в скрипторії, школи свідомості Григорія Сковороди, - ми повні сліз війни. Слизькі сльози біди. Смолович, щось тихо пройшли крізь осінь. Високий дощ проднів крізь три дороги. Вловив, Вікторович, світлий зов півнів осінньої пори в полі полинів. Всіх вибили, до ноги! Всіх до одного. В отій голові провидив сон з ірію. І досі ходить свідомий ідол своїм домом, при столичній дорозі кишить - вороги, Диви, з тонким колоритом жінки. - Із своїм чоловіком, Іродом, отой чорт. Підкорив піп скромність в одній провісті, жорстокі його проповіді Божої Волі, між моїми молитвами противні сорому, грішні. Живий основник ротонди, згодом згорілої, при житії Кирила в Холмові офірії київського митрополита. Ото монголи. Здійснили вбивство проти Божої Волі послів-лихоїмців від монголів, потім лихої години і вбили всіх діток. Чи цим відстоїли  гордість здорових? Коли випокоїли блідість звірів в господі? Кріпкі пороки під городом коло воріт. Злі і грізні монголи - в облозі, мов гноми. Вибили стіни добрим коштовним долотом. Потім ввійшли в Київ в обхід ровів. Ніч. Коні, мовби звиділи біди, в живій породі, Стільки вірьовок і всі крові, в воді потопли. Хтось прорік вість Богородиці в стрьомі, в скорботній оповіді з високих стін. Вмить розбиті стіни посвідчили про сили, коли міцний стрій хитрої орди пройшов крізь виблиски вогнів. Під ритмічні крики, під дикі ори зносили стіни. Жовтомори. До диких морозів воромори здійснили побор синів і доньок оборонців київської Покрови. Стріли оволоділи Золотими ворітьми. Короткі молитви в когорті отців-воїнів. І згоріли вночі світлі очі і роти - в тінь стовбів. Оповістили соколів про полон ортодоксів. Томили до сьомих потів ворогів. І потім сотворили голоси-стогони світлої долі. Стільки років золотої волі достойників і сильної митрополії. Їхні плоди соломонові. Стільки обід добрих родів і живих поколінь. Тихі притчи про гріхи і біди потопів Подолу. Милостивий гість проходить крізь спокій. Прохорович. Ти спиш. В іржі мій годинник  спинив виклик долі, мої сиві волоси просто виголили голову. Борисович. Злий до роботи білий обрій  вродливої Вінниці виріс з дороги. Він ходить в симфонії із днів скорботи. Товсті піломи. Він пішов. Тихі кроки. Цвіркни листом мить, мовби ритмовіолом, бо вічний гобой гомонить про похоронки. Місто спить. Володимирович. Пішли. Просочились пороки. Тонкі жили міцні. Ніч з молоком. Розчини вікно. Грицько! Від нижчих чинів прийшли листи. Знов сторчголов. Ти, що зробив? Відкрий і подивись. Відповіси потім. З моїх розмитих світів тихо вибивсь рід. З нього відлито білий простір пророчих доріг. Дивись вбік, Ігорович, хтось ловить позивні  вцілілих витязів. Мобільний твій торохтить. Знов Добровоський в дроті. Тимкович звів і взброїв шістьох синів. Біль вигорить з вишини грози. Схопивсь. Свиридович. Ти? Підморгни свідомий. Висліпились мороки, сизі облоки клинів. Обіймись, ми- з ними під вогонь сивої гори. Втомилось тіло, із зірниць розповніло диво. Тонкий скрип довгоногих милиць. Григорович. Просіть досвіт вітрів. Молоді віхоли доби... Торкни із ними повід. Пізні очі - із глибини. Прихились. Йосипович. Полки нічийних книг. Солодкий спів між зір. Ніколи нечитані книги. Дід розпріг білі коні. Присів ві млі. Нічого собі. Чийсь город вцілів. То ж твій. Доволі. Горло болить. Випий води. Срочно води. Посилений тиск в голові. Швидко, - піджми. Ви ж - з нічого. Вимокло із прорізів. Ноти розтисли вічність. Ви - полковник. Потворний срібний світ війни вродив сливи. Голизні підхопили гінкі косички світовиди. Знітились скрипіти  під зливи бомб млини. Корнійович. Згорніть ці скорботні книги, віднесіть вдові із Долини Тополь. З них мливо, - в них  рідко зникає пил совісті покритих віків. Дослівні спомини. Софронович. В полоні снігів кишить сіль, видно одні колобіжні горби і стовпи дозорців. Розкіш зими. Поводирі. Згорніть золоті колоски до живих віршів. Просто вишиті кров'ю доньок сорочки синів. Глібович. То ж вишиті в добрі і вольності пророчої вподоби. Од, Процько з порочної Вітчизни! Кононович. Ти, придивись, біловолосий. Ой, прикро. Цілі стоси книг привіз з Росії, в котрих гнів к моїй Вітчизні, приніс в монастир. Порфирій. Розходились чорні злоби в них. Од, стільки кирзових чобіт пройшло в мій хлів. Срочно! Що! - Ці золоті двоголові орли! В нього в голові - кібці. Чи що, то добрі книжки. Прости Господи, грімкі соколи з Росії з гіпсової проби, з чорноморської глини. Спокійно. Помовчіть. Відкрий-но, чорний  том на сторінці сто три - ось і причини. Сьогодні ми, толкові ми, - ніж ці чи оті, двоголові орли, в золоті! - Він їх, можливо, робить з болотної міді. Ото ж то, клопові поклики, між іншим, від більшовичків трощить, з міцних листків. Гордійович. Придивсь. Чого доброго, білі зорі його злих очиськ видно з криниці живої, нінощось, жовто-синьо по водиці в Дніпрі. Бо ми, вічні, ми вижили з почином із трьох світових війн. Ми - горді. Ниньки, ціль Росії - просто довірити злочинні гроші тим, хто вхопив шилом чорну мить. Ось, ти, чи ми,  змогли би добігти  одним колом до відомої всім високої гори російських Мрій? То ж, - одні чорні мрії що прийшли строк. Сьогодні ці чорні мрії прокотились скрізь білий сон грошовитих дідьків-чортів. Їхні цілі одні - чорноморські порти, бо щойно ці чорти побігли до вродливої голої дівчини. Одні смолоскипи війни. І коли вони із тих злобних голосів із досвідом військових гонитв і щорічних мирних вбивств гордих виробили досвід тристоронніх понтів? Іч, опочки, - визвірились, вхопили Крим. Ви, дідько Грицько, - ви один випили мій свіжий могорич. І знов вхопились до нової світової війни! Ой, ти моторний,  толково говориш. Охрімович - позіхни мовчки. Мовби скорий, до помочі пристойної дівчини. Що ж, сильно то випив твій свіжий могорич, бо схотів толкової війни. Ото і добро вчинив, - ото  би стільки шкоди, ото, вирло зробить. -  Ти, Грицько, освіжись. Ти швидко, брись, пригнись. Бог з ним, тим тирлом. Виводь  свій чинш в мої міцні гривні. Від війни - хоч розірвись в різні боки. Хоч гострий ніж, - розріж в різні сторони. Ниньки чорт проквилив чорні цілі Москви. Ось мрії - чорний клин Росії в білій свитині. Дійшов би до билин. Допоможи мні виводити. Ти схитрив під швидкий потік в Дніпрі. Отож, прогнись, пливи під мостом.  Ти що!!! Ніщо. Сторожі. Голки - навіщо? Слизькі дороги в чортів від дощів. Що лиш по половинці і тільки з півгостинців. Пороги між містом і дном. Вкриті порохом. Хоч вовком вий в Дніпрі. Пливіть собі. Шиширхни брови - ти з вроди Гоноровичів. Хорони зіниці порогів в потоці нових війн.

 

Охотники

Літопис  гріховних подій в жовтні. Водії готові. Охотники оділись  в сокільнічі окови, поховались в бомбосховищі Придніпров'я. Швидконогий поголос пригод сходив на подвиги в Придністров'ї. Вибігло кодло з господ розпродатися. Годі, годі добродії. Пішли переторги. Виникли природні вогники Жовтих Вод  від зодчих Придніпров'я. Стоїть обгороджений стовписько, пошкоджений прісноводними гріховодками в оздоровниці. Околодок загородженої скотобойні. Пригоди полководців на трищоглій бригантині після поножовщини. Білі сороки в забродах тиховоддя. Висить  стидовисько, як інородець. Спромога диковини в діброві на щоглі. Жовчний зговір совісті прижовк від свободи і гріховодить жовтим листком.  Ходять ходором  позови головоньки  в сховок острогів. Перемога погані. Збіговисько здорових  торговок на вилогові. Заготовщики строгі на гроші. Лісовий обрій озлобив лови нових волхвів. Волочило волі чорноголових побіг в лісок. Гомін-гнів осокорів вчинив лови соколів, грифонів, орлів, половців, вовків, корів. Озорий голос довіри з Волощини. Гострозорі грифони в готичній ломоті дротів. Ніжно-білий кровообіг громовиків на шовковиці. Ворітник кротів-бобирів. Богомольні посміховища попів. Вмолимий сивий митрополит доброчинно присів під горіх. Гострі розмови спільників. Нічні лови сови скуйовдили довбиків. Пішли в новій формі з горбів добрі дощі. Гонитви гончих псів. Нічліг німий. Нічичирк. І знов ознобилось зло під мотив війни. Зомлівши, їх попросили родичі молитися за них. Прийшли міцні довбні, схилились в рів, зробили ров під милостиві горби головорізів з придністровської Голгофи. І знов прийшов злобний крик вітрів, мов волох. Осіннє гирло, Дніпро насупив брови. до віхоли приспів полох. Вітролом до Покрови розповзся, двічі розчовгся. Вітровій віхолив вікна приміських вілл. І мовбито охолов від первинних морозів. Потім воротило пожлобив борги,  з живої води за збитки вільготної відьми. Під ковдобинами риболовів лишив кістки. І посовав золотопромислі човни гірників. То той, гов-гов, чоловік по діброві проходив. Він відповів: "То ж один поштивий син від вродливої жінки дійшов до королів". То тільки три корови обліковців в оборі, впродовж чотирьох годин вони і проходили. Говір. Вночі. Порожні втоми ворожбитів.  Животворні  звістки потойбічної Богородиці. Всі до одного готові до війни. Поштивий хлібороб оживив свій двір  грішників під нові політичні догми.  Договір  соборів Золотої Орди чиний. Із криниці витягли мішок з грішми свободи. Оголив дід мікроби свої і лихословив всіх. Про щось повідомив чолових глибокої природи. Гидко-бридко. Сором. Підстьобнув собі золотих товстолобиків. По коробці бив дзьобом, вчинивсь гомін, хоробрий горобчик, із хорів достойників. Преподобний  широколобий ворохобник угробив гострий шпиль - розбитих лих, Обробили гробник оздобів в подробиці. Тигроловий сом пригнобив здобич. Ніщо, ніхто, нікого... одно, де це лихо бродить.

 

 

Кіптява

Я тепер зарікся відвідувати благодійні пікніки з базіками. Як я набазікався в засіках Валі. Кампанійщина кліки лицедійників. Аніскільки у вінницького сфінкса шкіра не заціпла на тім'ї після недільної ангіни. Лабільна пантоміма вінницького джмеля на вільхі тріснула навпіл. Зате виріс ясен. Оце наша лінійна фаланга крутих адмінів.  Злодійська армійщина ботів-витіїв-витязів! Така забійна, як старійшина в таксистів. Звіддалік бджільні стрільбища нацвінькали, як свавільні крутії на хіміях чудили. А так втілився, все ж, запах чілійської прілої ванілі на тарілках вільного рибака,  він за півділа сам закинув спінінг в цивільні артільні закрома на віллі. Учора були фамільні застілля родів закрійників, засідали на власних зіллях з таріллями. Лилась горілка на базиліку для паліїв, для заїкуватої рідні, для затрійної п'яні. Випили всю реліквію від альпійської лікарки. Чародійники. Чудодійники. Добряки. Компанійські лиходії черевів і лобів. Збанкрутіли навіть курячі гомілки на задвірках м'ясобійні. А чому не здійняті пирії в садах фермерів? У місті зацвіли хмільні сальвії на гардлініях після харакірі вивірки в цвілих кураях. Виникла підміна прірви-руїни в Україні. Біла кінва вінницьких спільників увиділа видіння привидів в затіннях. Я все владнав. Банальщина в переодягальні. Веб-камери. Ресепшен розводить активних міщан за номерками у відкритому офісі. Там на даний час надто багато потуральників-підганяльників, онлайн-прохачів. Номерок для прийому з будь-яких питань. Неподалік снувальні дожидальня на прийомчик до юристів та онлайн-консультантів. Запальні працівниці та протиральниці проходів. Відкриті офіси з столами та стільцями. На столах монітори, миші та клавіатури. Засідальня зала з моніторчиками та  кнопками-маніпуляторами для голосування обранців. Запальний скандальчик в підвалах їдальні. Страждальницький матеріальчик депутатів. Тіпається отаманчик копальні у вітальні. Скаладальня наказів в приймальні. Чекайте закінчення ранкової оперативки. Заглядаю у смартфон, переглядаю пошту. Прерарування оперативки для кодувальників. Самохвальство напополам в спочивальні. Сям-там нелегальщина в документах. Язикочесальня постачальників послуг. Зубоскальство онлайн-сперечальників  з перевіряльниками норм забудов у місті. Театральщина, тарарам в заступників. Недбальство каральників у чорному. Патріархальщина вбиральні без дзеркала. Фіскальство здиральників невидиме. Ви раді скривати старі дива шабашки? Лисячий стид затягся від ураганів совісті. Вам і нам, живим в'язням соромів, вдасться вчитися тут мандрам та намірам в нашім Дантівськім "Чистилищі". Там для вас падають з хмар лиш кислі краплі лобістів, а у нас, отут, надають онлайн та адмінпослуги. Вийшов з відкритого офісу. А тут, бачу. Тітка Галя при надії. Плекаю мрії у вірі. Увірвана кіптява півмісяця в циліндрі. Падіння німфи-відмінниці на пір'я фламінго. Цвітіння розбійницьких зірок у Сардінії. Смажіння вундеркіндом грілі з насінням. Сіра валькірія в ганчір'ї  зникла в мріях-зірках. Вампір засліпав, хоча мав намір стати банкіром. Гарнір аромат-ядів надмір гіркий для вчорашнього факіра циркулярки. Така пінява ріпиця в пеклі, в гарячінь літа. На цих камінчиках з Афін мій дід і забагатів.

 

 

Викрутаси байкерів

Угас в гримасках кривулястий Переяслав. Азартний на байках фест став на скелях Дніпра. Цей смуглястий розбазарює  жартами олігархів. Холєра. Ляскіт шкірястих харцизяк-гайдамаків, тряскіт у вухах, гарцює гвалт гібридних тачок. Вони - фанати власної Батьківщини. Коренасті джигіти-братани знову вирують на чорних байках.  Буксують витівками. Кудлаті глашатаї дебошів гастролюють на вітчизняних трасах і роблять добрі справи. Ганяють галопом по усіх Європах та Азіях. Стегнасті пірати примор'я на магі-байках. Павукастих магнатів степів на прокатаних  явах обступили малі злодіюваті зіваки. На Спасівку тряснув околясами пасинок. Захарастили залізом весь байк-мартопляс гаспидів без гримас. У срібних застібках, у застіжках бірчасто-шкірястих дублянок. Головастий вожак на ямасі за тридцять коняк веде себе як запанібрата вояка. Більмаста поводарка на жорсткій хонді. Плечасті марнотрати на оратаях асфальтів. Жилясті близнята на блискучому харлеї. Голінасті ясочки-байкарки в краплястих касках. Пронеслися зозулясті ластівки, як кабаськи. Фіаско золотих карасиків-хлястиків! Звідкіля летить мото-регата, пронеслися трасою Вінниця-Київ повз Стрижавку. Накотили хард-гарматою кочуючі сармати,  зміясті мотоколони піратів-байкерів з Литви. Перегони мускулястих ватаг мото-асів з гаслом "Шляхами Батьківщини - до мети!" Знаскоку така свистопляска у гонорових пасій. Від безтовар'я шаснув ґендляр про наших папуасів. Там заваджракав підсвідому єрунду  в місію брудних дикунів на усіх полюсах. Ненатряслася любаска, бо не розтаскує припаси духу, душі, віри, надії, любові. Ентузіаст байк-фесту орендував агрегат у шинкаря для розбудови власної справи. Байкери грають в нарти прямо на асфальті. Агітують у свій бешкет, танцюючи  на тарантасі. А ти призапасся, перебазувався в Карпати. За нашим контрабасом шинок з боєприпасами! Хляскає катавасія лоботряса в Черкасах. Тим часом, зачастився закрутас веб-обертаса в сварливого паламаря. Отой, що вже очоловив онлайн-патріархію моторизованих папуасів-хмелярів "У Андрія" Водночас добрі, привітні, прості  богогласна анархія в масі своїй  застрахована від байкерів-бідарів. І тільки каста підпасичів в рясах живе на чорно-білих контрастах гладунів. Хляскає помардас нуждарів на автотрасах.  М'ясний торботряс ковбас прояснився з міста, підняв квасні баласти закручених пролетарів. А тут прозапас будують базарчик в три поверхи лицарі місцевого байка, настарчили анархію кадрів в гіпермаркетах. Баляндраси точать на бульварчику нудьгарі. Злощасні фантасти награбастали чужих ботів-рабів. Докрався вульгарний фігляр і зник за бугром. Зайняв ультрасний тротуарчик господарів  для стоянки збірних іноморок в батьківських автосалонах. Бровастий бунтар провідав  цей світлий байк-фест після гулянки в пушкарів-байкарів. Чомусь жодного рома не зустрічав на байках. Наші роми озеленюють балагани синів і доньок. Моя країна веселих клоунів не заіржавіє від сміху. Сивочолий босс учора прибув, - ай, Беня, не зараз. - Бач, я ж - нелох, а він? Хто? Чау-чау-ус. - Шооо, ааапять, прокурорчики на арені!? - Щооо ж дєлать, прокурорище, в цирку? Прокурор: Як створить шоу викрадання  судді? Великий Движ байкерів на Поділлі. Велике крадівництво судді Чаусенка в країні. Хаос на трасі. Роздягли і розп'яли суддю в труселях. Дурня знайшли. Як, ви знайшли в незламного закопувача банок з грошима ще один бутлик золота. - Ну, щас, шас, гайда, а тут погоня СБУ  шляхами Поділля за нацгвардійцями, Бач. А це така ржака, просто піпець! Країна - це ж не цирк байкерів, це прямо наша малина.

 

 

Ернест

Геть замакітрився сомнамбул Ернеста, інтелектуальний опічок естета з відчаю, і така демагогічна шизофренічка душі щорічно бенефісить його етику над тобою. Чи ще не здавиться прихований примара. Таємний та невидимий канон життя в собі. У розгардіяші розкошу збираються убивці. Сплячі смартфони  - це апогей живих часів. Ходячі роботи - це втрати від струсу думок. Виярілі торгаші - це плин з набутків грошей. Непосидячий - ти, він - нетерплячий. Зник. Розправились спраглі мрії самовиживань, сотворять тобі волю для надії самонавчань. Зростає товща прошарків таємної душі, що архівує лише нові пейзажі живих і мертвих. Пригнічений обіцянками Ернест від страху. Зайнятий заволічками амбіцій та неврастенічки зневіри. Таке невеличке еластичне личко передихає усіх за сваволю долі. Обривають жили рук ці криваві муки доби, і сили живих натхнень вигорають з історії. Покараний титан в тобі в часи ідеології. Зневірений велетень сьогодення ботів ще тримає небо над нами. А ти вже тікаєш... Силоміць пандемічна мозаїка виздухів перекалічує такі імунічні візії розуму в провакцинованому чоловічищі. Міцно-преміцно тримає річище на інтуїції. Вищир афектів в городищі спантеличили дух Ернеста.  Символічні думки в цифрі. Зов безуму порожніх сенсів в наших істотах. Пуста, як жива, змодельована легенда війни. Останні розлети перегудів між дизлайками під підлими фейками після реальних подій. Вишколений і добре координований живчик інтелекту відкрив своє сороміцьке басище, яким зустрів закручену вішалку скромного життя серед комп'ютерної техніки. Дух весь намагнічений. Диски духу гойдає панічний титан доби, шокує  душі юзерів, заряджає енергією в мережі. Випатраний з середини до самого серця  орлятами своїх степів, вичищений твій виздух від зривів катів на безволі шляхів в мережі, неначе ти - повна безвість для ботів, що проказилася з вітром синергій в далечінь ірію. Тримає невидимок душі медіум  свідомості на світському базарчику,  там і майструє деструкції лихоліття в уявах, думках, образах. Смеркання болі. Теплий спогад літа у саду. Жада позбутись слів. Чуття ігри престолів. Розгонить всі страхи примара над пітьмою, тільки живемо від програшів до успіху і навпаки. Зойкають розпуки від невідновних втрат, спалахують емоції багатогорлих самострат. Тримає страхіття в душах, наче кайловище жахіття  в соціонічному балагані стосунків. Дружище, приязний, не стовбич у мене на шляху, вирулюй з пагорбу, бо таке парубище засіче приховану душу, як здобич в клініці свідомих громадян і кишне в іньимне козачище. Впряже кулачищем вогнедишне  автоколонище в колесище та полосне вишкребки дуба вітрищем і все вичинить так, що знесе маєток-гніздище  в одне міське каменище. Оце чоловічок! Ернест в депресії живе.  А ти, хто такий, меланхолік, щоб нити отут? Узбіч гаю стоїть віче трудівників та перевізників. А ти хто тут такий?  Я -  войовничий понт. Я - скритий алкоголік.  Я - гіпертонік. Я - нікудишній зубо-обтічник. Я - автомеханік. Я - мізантроп.  Я - медіум. А котрий з вас язичить душу на Горичі?  Тримайся Ернест. Мовчи, - цить, жива душа - в боргах, жива душа - не своя. Жваво вичах геть весь дух у вічних кредитах. Вішайте мою живу душу на показ  в парках. Ти кидай отак  садівничити, візниченко. Цинічно. Підступно! Віроломно. Лишечко душі. Одідичився різко дух в аватара. Ернест став кіборгом. Неміч, тобі не личить жити тихіше від грошей. Німе божевілля не врятує лише добро твоєї душі. Ким перехрещені в тобі кістки, що таки вижилий. Як треба ще лаятися в собі, щоб носили тебе на руках. Лемент, крик самогубців над головою Ернеста. Місто духів. Аскетичний авантюрист душі просто вишкірився над Божою річкою, на попелищі розплавлених сейфів з банку. Вчора душі підірвали все місто. Ти, підшпарений, дистрофічний дух, облиш музичити з городничими кіборгами. Попрацюй з молотовищем душ на хуторищі. Оце,  зірвались бариги від освічених міщанок, і пролетіли ниці душі, а там,  алергічне люциперище багатішає вірт-душами. Я даю тобі своє дебело-мережне домище. Нам треба власне кореневище звеличити. Забери нишком-тишком оце приховане від люду опудало Ернеста.  Припиши своє "мутне" лікарство мужичищу духів і хай собі існує в мережі.  І забери своїм лапищем оце мітлище! - Ну-що, вирій, очищай щасливу дорогу басовитим  голосищем, олунюйся  від павучища з комарищем до ярмарища ласкавих, а там  і до кладбища бідних з лютим кабанищем, бо на кочовищах скоро просвище  чорне відьмище крізь клишаве кришиво. На пустирищі симпатичненький опришко... Мандрівниче біле личенько. За курищем  понищив замок Ернеста в Дубищі і скишнув  з гарбузищем геть на базарище під річку. Жвавішає, зеленішає, каламутнішає. Щонайшвидше атлетичний холерик свище, колищучи сильне пожарище буйних душ, Нишком бадьорішає педант та  індивідуал. Його асиметричне клечище енергій діє блискавично. Вкотре ушпарений трунок першої закоханності в невидиме зло, змиває пил уяви смертоносна злива  лиха. Волоцюга-бот, освітлений затемненням сонця, пильнує з-за рогу твою тінь, - і цілить кулею в тіло. Зазирає в очі химери  брезклий п'яниця. Переповнює довкола  себе огиду від почуттів. Віщерть презирає  світло зіниць Ернеста, -  і вмить лунає біль душі. Порт. Одна каюта золотошукачів на яхті. Друга каюта ловкачів з міношукачами. Усі на місці. Ернест. Вирушаємо на пошуки. На чудернацькому столику рушник,  У Ернеста голова йде махом, свояк забацав тацю з пляшкою. По-діляцькому розлив братанам спіртову влаюгу. Одначе, смачна. Нетерплячий сміх пуркачів на яхті. Цяцька маніяка в сайдаках кабачка. Ернест - ну-мо, моторист-вояка. Перемацнув гіркоту заскуссю. Хвацько прихвачений веб-камерою. Пропахла каюта жебрака винною кислотою з пахощами квашень браги. Зненацька харцизяка бабахнув пробку у вінницькій пляшці. Нетерплячка вина. Відкрив ротяку силач перед веб-камерою. Сьорбнув гольтіпака прямо з горла. Відірвав шмат від калача і з'їв, пожираючи. Запах вина  розніс вирлачів. Рвачі-ловкачі на півшляху до утримачів. Кудлачі привернули увагу босяків-лобуряк. Розбишака скорохвацьки вискакнув на п'єдестал палуби,  запахкав бризками на радість собі, поливши вином на здобувачів байраків. Трямтячи клацнув автомат на блокування. Тряхнув лахами землячків, пірнув у гурт, намацав старі ключі посіпаки. Бачили. Він. Трюкач розпанахав палець до крові. Тримач невдач розштовхав морячків. Затарахкав кулями автомат  по горбатому. Ахнув шмаркач-пірат з переляку. Викрадач скарбів, бач, удача, - готовий. Жахнутий Ернест усім тілом швархнув під яхточку... Живий, - Ернест випірнув із води...

 

 

 

Маскарад ликів

 

Лунає бравада околицями цілої Вінниці,

як брехлива заздравиця за потилицею.

У душах озор і гіпноз - людоманія переляків

сатаніє навспак кольорам і манить дітей.

Дичавіють на маскараді резиденти втіх,

у масках вурдалаки, звабники, винограї

із конклавів. Респекти ликів колошкають,

крутії незграбні, невідволодині проагенти.

Стрекотять пузаті бубни, нахабні на варті,

кучерявчики-здоров'яги барабанять на

провід завмагів. Комфортабельні стовби,

Жирні дирижаблі потішають юних пташат,

під волання бабачат, бдіння на  дарабаті.

 

Масштабно блищить явір під блискавкою

і почезає многота пих маскараду-жараду.

Під викрики громади вибалушених п'яниць,

немов війя молотить шаблями ланцюги

над розп'яттям лиха з трясцею в халепі.

На майдані бучавіють байдужих вериги,

рясні каверзи куль від уплетених гріхів.

Війною кушпелить війт з соромом в очах.

Без роздертого воління майбуття війту

не пройти крізь відкриті золоті врата.

А в суєті натовпу лопотять на оглоблях

жовто-блакитні округлі державки.

 

Кульгають сухорляві вдівці, немічні, чахлі

в колоні ловлять моложавих жриців віри,

чорнявчики-плутяги вижалюють уцілілі

цивільні паланки за манівці вільних хрестів.

Жвавішають трухляві гицелі без війни,

ласкавчики-скуп'яги  тицяють сліпицею

самоправних управ-киць, беркицьнувшись

в смирній абракадабрі ницої столиці.

Їй-право, гицає набрід блідої чорноти,

нагнана  дволиця біднота з дільниць,

принада клоунади з дурницями від плутяг.

Бабраються усі в нарядах на гаківницях.

 

Відважні авант-юристи волі ремісничі,

вільні білявочки репетують після добичі.

Бісиці з продмагів цьомкаються

з смаглявими кочівними чорницями.

Вертляві малявки у вишиванках

обмежують браві колони майстрів.

Яскравішають русявоньки від сміху

на зависть багатій бунтує в уяві женихів.

Бучавоньки марні стовбичать на шпицях,

чвалають упирі за кортежами кудись.

Смуглявоньки прості гуляють в моровиці

з велелюддям на передовій самоті.

У в'язницях катують роззявоньки сліпі.

Смарневоньки облич смішні в дрібницях.

 

Неначе карнавал марноти на свавіллях,

втелющив в очиці владикам провалля пекл,

повний аншлаг забавників-царів по краях.

Безугавні  зигзаги буйволиць на відправі...

Забавна заграва на привадах будяг-рабів.

Праворуч - тіснява мучениць в темницях,

ліворуч - стукотня нічниць в скарбницях.

Лукава плеяда добряг-ретроградів у зраді.

Тіснота. Духота стрічань. Гірчиця блудниць.

Прямота. Страхота. Розсовують всі катівню.

Ключниця каплиць витка. Ведуть  на аутодафе.

Словеса окликають. Тілеса з торосами.

Чудеса маскараду гордого всерозхрестя.

 

Витягнена на естакаді черга електролимаг,

на параді діляг право мобільних погорд,

прикриття живлющих надр смарт-чортівні.

Навстріч нам радіє вистава - стріт-табору.

Міцні зашморги  - на диво-животах - знадні.

Яка озелена мука - в моро-порошницях щурів!..

Прозорі хомути - на шиях триголових чад -

сором спантеличених прозвідників чеснот.

Дастьбі понажабили симпатичненьких

чемнот, перехнябились бучаві провалля

на доброзичливих невидимок-істот, -

якась нахабно-парадна бравада юродивих

з уста в уста цілого міста казн(зл)окрадів.

 

Затужавіла орава халявників, смирнота

у пеклі покори смеркавить мільйонноозорих.

З усюди ідуть істоти, примари, сомнамбули

обабіч презентабельних істеричних бабів.

Прагнення блокади наснаг наволочі поміж

звитяг управи дияволів. Заграва факелів.

Навскач буфонада естради для небосягів.

Вилітає дитяче сум'яття в чуттях. Яснота.

Розкуте серцебиття від такого спожиття.

 

 

 

Діловий філософ

Хибні смисли  виведені змістом міст, дикими іграми вірних в міфи, котрі виникли із  восьми рівнів  істинних промов вічної інквізиції про вподобані космоси. Ожили твої особисті ложні розриви мікросвітів поміж зниклих зірок, котрі прикриті від прикрих впливів з підлим досвідом твоїх віч і розлогої мови ділових філософів. Ти колись вийшов із мережі, бо вмів розрізнити точні кольори в космосі сотні символів зірок-квітів від підробки чи від копії. Ти розширив в собі тихий світ із восьми мільйонів світовідносин під прориви філософських стихій. Ти встиг освітити віру вітрів зі слів  стихії в одній молитві. Тому ти твориш різкі розломи віршів під ноти і співи хорів. Мовби вижив у подорожі під зниклим кордоном Вітчизни. Виникли міцні опори моїх притч-стовбів зі світлом. Починив свій діловий мікрочіп різних свідомостей і осяянь думок. Футбольний матч розпочався. Миттєвий гол. Конвульсії воротаря. Не встиг. Нетерпеливий шум трибун  пішов гуляти заливистою луною і від грайливих примх притих у місті. Уразливий стогін гулу, мов стрім сорому. Щасливенький стид грошолюбивих зник. Дзига стадіону відривається від движу гри. Перше видалення початківця із поля. Чорнобривенький кривдник дбайливця вивернутий в філософському ессе мера з середини зрадливцем спричинив гамір серед цнотливих ревнивців зваб і цнот. Немов відбиваний м'яч після голу. Програш. Сум'яття юродивого. Сміх і сльози. Звихи. Друга червона картка для новопридбаного. Імпульсивний інтенсив. Експресія. Шок. Стидливі вивели з себе шолудиві норови дразливих мислителів. Здригнулись думки. Третє вилучення гравця. Обидва з непосид. Глум усього стадіону. Реверсивні рефлекси натовпу. Вуркіт привидів зрадливого програшу. Буркіт вивернувся фантомом мстивих. Лайки. Гримкіт. Свист. Жарти. Гул. Галас. Деренч злих. Пустощі. Веред хтивих. Афекти. Лемент. Сварки. Жах. Регіт. Суперечки. Клуби диму.  Гримливі вогняні фаєри. Сум'яття сміливих самовбивць. Сміх. Бунт. Агресія скривлених мрій. Інстинкт натовпу. Запалахкотіли лайливі вірші кмітливців в адресу блудливого гульвіси. Балачки. Затріскотів струм емоцій. Гамір обид всюди. Паршивенький повивач слів вивертів страх з жахливого самогубця милої вроди. Ревнивці заметушились. Горді паршивці. Сварливенький норов думок соромливого мисливця урвався, відбився, заплакав за кровопивцем. Чутлива туга. Щем мрій. Депресія. Вигар мотивів. Пригар ломиги. Сугестивний дискурс поривів ожив. Стяги! Гол! Виграш зірвиголов. Швидкі тигри гри. Глузує ляскотом баран, імператив трибун, жигалку дратує клопітливий гамір майдану. Спекулятивна мигавка проривається в натовп. Живчики вигулькнули. Виголений вигляд. Непосиди. Водовідливники від пожежників. Встиг втекти із виграшу. Дриг, плиг, шмиг визиг. Лунають вигуки злиднів: " Набридло бидло! Гидке шмаровидло! Остогидло страшидло!" Високі промінчики освітили  мої низи філософії чорно-білих  гібрид-світів підсвідомого. Цілі вирви інших світів помітили  нові смисли і оживили диво-колізії  в іронії живої творчості зі слів-колібрі. Світло рідної мови, господні сили природи, річок, лісів, горбів, гір, міст, доріг моїх дивовижних років життя. Повні мовні криниці моїх дивородів. Повний вихор притчі про добро і зло. Вигоріли мої білі стіни історії  з сирітським дитинством і досі ніколи... Між сими і тими  тільки  сиві тіні чотирьох поколінь з осіннім плодом свідомого витвору днів. Сьогодні пожив і досить... Вірив тільки собі, щоб дорости витвором до звичного вирію фольклору-міфосвіту. Що потрібно живому острову в Покровці? Скільки потрібно прожити років в сивому полі до осмислів живої річки Вовчої, що просихає від вічного страждання мого роду? Довгі розмови з собою, розмови з гордим  соромом, щоб вийти на свій гріх, щоб зробити прорив до книги Волі, щоб впіймати Долю щастя, вхопивши  від рідних і зле, і прикре, під прізвисько Негоди. Згинь з мого двору злий визір, Згинь розкішний смисл долі повністю, я повний добрословом  моїх віршів волі, де прожилий мій  гріх свідомого і втішного, бо виніс в собі цілий вік злих вимирів виріїв. Чи зміг би вирішити головні ролі доби з точки зору вищої особістісної гордості  в когорті ділових філософів? Ні,- ні, бо живу в хижій достойності своїх біло-тихих віршів. Обезлюднюють людяні вулиці Вінниці у вихідні та святкові дні. Усі сидять в мережі. Закублюються в осоругах навіть страхопуди, закубрюються туди і відчаюги-козарлюги. Неосудний розповсюдник держилюдних фейків на дудочці шукає халабуду у багатолюдній мережі споруд, зкомутує будь-що. Роздлубую: владолюбцям - вільногубство боягуза, грошолюбцям - марногубство карапуза, чинолюбцям - правдогубство товстопуза, чужолюбцям - трудогубство підлабуза, ласолюбцям - сластогубство волоцюга, славолюбцям - самогубство голопуза, честолюбцям - шаногубство з гарбузом. Пополудні роздобув собі в крамниці смарт-полудранок для таємних онлайн-любощів. Умора, люд повселюдно марудить слоблудством про хто-що-чого-кого-чому роздобуде. Тут і приголубити і пошкарубити ледарюг. Підспудний умудрений строками торгує заслуженими мужами для вдів в надії на будь-що-буде, бо бантюга-злодюга, всує від нужди орудує по катюгам наругонькою недолугих наймитюг. Ну-бо, дивлюсь, як вільнолюдні шукають любощів та розваг в окрузі. Препаскудний вудить золоту рибку у Бузі. А тут в ютубі: автокольцуга електрохаруги закоцюбла перед брамою. А навколо - простолюддя кишить. Босяцюга невизгубна вічно трубить напругу. Якась собацюга має окублюватися з псюгою. Інше відео: одужалий флюгер вдруге здружився з чудо-жіночкою на службі правосуддя. Гуцул, у неї на блюдці - в'ялена білужина, а на тарелі - студень, копчена севрюжина. Аби чимдуж надолужити пузо, - ще закіптюжина верблюжина на підносі. Жвава орудниця, грошолюбка,  велелюдних супермаркетів Вакули. Трудне подружячко, аж козубки в їх очі мружать брудер,  звуджений від душогубки. Дюжина пляшок для припудрених служб. Голубка з тюнінгом губок з трубкою в роті. Закандзюблює склублений чубчик  під округлі  тугі бровульки-опудальки. Схарапуджені, самозбуджені, незасуджені. Ось прейскурантик для оборудок в гурлищі: Білогруді паскуди - то самиці для хлопцюг, Повногруді маруди - то кобилиці для п'янюг, Широкогруді зануди - то телиці для бандюг, Плоскогруді опуди - то косульки для старцюг. Просто караул поміж бамбул та акул ютубу. Відшукав чужі ілюзії француз з Андалузії. Спаленні думки вчорашнього пізнання сучасних віп-ломбардських душ, взятих  у кредит у церкві Святих небіжчиків, до речі, у якої немає реальної влади над душами живих "непристойників". Одна лиш молитва у земному пеклі не вертає мене з недостойного життя. І одразу сплюдрована моя робота  " Яка нам любов за кохання, за інтим? " Відновлюю самого себе. І чи втіха у цьому одна - коли немає раю в Україні? Чомусь сьогодні у мене, мовби "нетлінне",  осяяння  думок про почуттєвий  кодекс пристойності в поезії вигнанця Данте,  у нього теж прихована афера етики та  аналітичного мислення про себе,  тому я використовую ясність смислу в  столичному суді по криміналу над високотитулованим негідником, котрий вчинив кривавий розбій в столиці над простими, хоча і брехливими, істотами. А, викравши паролі до їхніх фінансів, втік за кордон з електронним паспортом. Ще блискавичніше згорає моя інтуїція життя, коли непристойники, що розкрадають державні фінанси України, проголошують достойнику совісті анафему. Чомусь незалежні суди  столиці легко  пробачають убивцям десяти гуманітарних цінностей  України все. Ой, згорає моя гідність над фаєр-зоною. Отакі "непрозорі" чесноти покаянь  перед небіжчиками, перед самим собою  у виконавців забитих насмерть живих легенд. У передвиборній боротьбі "престолів" мною розпізнана "капосна" харизма "супервдалого" президента України. Жду справжнього щастя з осеї гідноти. Ну-бо ж, моя довіра зашкалює, - навіть украй. Чого не діє принцип "кесареве - кесареві"? Безсовісні канони моєї разючої достойності непрописані, незафіксовані, невиявлені  у нових кодексах честі, бо "новітній" державі  не потрібні вузди, якими пригнічують  мою безземельність з  віртуальним титулом "Жива легенда України". Оце таке диво, чергове "пекуче" забанювання усіх моїх акаунтів, котрі варті цих пристрастей френдів у стрічках, бо тільки чесноти помст, ревнощів і звинувачень спричиняють радість анімованих смайликів і гарного настрою. Ви, віртуальні найманці, такі, як скажені льви в сузір'ях свідомостей. Непомітно спричинили відстороненні вбивства чотирьох рідних братів одне одним, - і чомусь  віп-агенти  істинного знання в мережі закрили усій групі прямий доступ на цю подію у сховищі таємних даних, Знову сховище непристойників викрали саме  агенти з групи достойників. *************** Примітка автора. У даному тексті декларую складні  етичні проблеми сучасності: 1.Перша тріадна проблема етики: цінність "Здоров'я" - чеснота "Мудрість"- гріх "Пиха".           Потойбічне чистилище цієї посейбічної чесноти має дев'ять сфер для залучення до її розвою у різних свідомостях(їх кількість рівна кількості клітинок в таблиці 3х3, де кожна комірка - це проблемна дихотомія типу "цінність-гріх", або "гріх-цінність") та норми її застосування у різних типах вірування істот.            Критерії існування чесноти в суспільстві та її межі рівневого пізнання як явища в подіях відлучених від суспільного життя.            Список діячів-мудреців має сім номінацій: тьма пекла; блиск пекла; тьма чистилища; блиск чистилища; тьма раю; блиск раю, проклята благодать.             Плата за мудрі поради: статусні примирення з ворогами, мережне розгрішення за минулими гріхами, інтелектуальна наснага в істопичній інтуїції.             Перелік циклічних ювілеїв чесноти              Прейскурант сутностей чесноти             Способи обгрунтування догматів чесноти у померлих, живих, віртуальних істот. 2. Друга тріадна проблема етики: цінність "Щастя" - чеснота "Справедливість"- гріх "Помста"           Потойбічне входження в чесноту через посейбічне лікування відлучених від чесноти   живих істот. Боротьба чеснот посланців "Герої часу" проти  гріхів вигнанців "Праведників часу", наразі чеснота має вісімнадцять непримеренних між собою відділень( дві таблиці 3х3, одна таблиця з позитивними критеріями оцінок вмісту комірок, інша таблиця з негативними критеріями оцінок вмісту комірок).            Критерії вдосконалення чесноти та її межі пізнання, як явище в суспільних процесах.            Список праведників має тридцять шість номінацій у різних вузлах рівневого дерева.             Плата за справедливість: ідейна, політична, військова, комерційна, психологічна, духовна.             Перелік календарних ювілеїв чесноти.             Прейскурант сутностей чесноти             Методи виялення чесноти у померлих, живих та ненароджених істот 3. Третя тріадна проблема: цінність "Честь" - чеснота "Мужність" - гріх "Заздрість".             Потойбічне грулище в цю чесноту проходить через судилище збочених на житті істот; усвідомлення цієї чесноти має двадцять сім судів (клітинковий куб розміром 3х3х3, в якому проблемна дихотомія типу "честь-мудрість" має три способи оцінювання: позитивний, нейтральний, негативний).              Критерії чесноти та її межі відображення в реальності.              Список мужніх має вісімдесять одну номінацію.               Плата за мужність: фізичне каліцтво, смерть, психічне відхилення, фізіологічні розлади тіла, соматичні хвороби              Перелік астрономічних ювілеїв чесноти.              Перейскурант сутностей чесноти.              Форми виявлення чесноти у померлих, живих та ненароджених істот. 4. Четверта тріадна проблема етики: цінність "Кохання" - чеснота "Поміркованість"  -  гріх "Скупість".             Потойбічне привчання до цієї чесноти має пройти посейбічний контроль з боку  екзальтованих на житті істот у межах клітинкового тензору, що займає розмір 4-вимірного гіперкуба.                Критерії чесноти та її межі перетворення в  віртуальному просторі.               Список віртуальних "мучителів" цієї чесноти має 121 номінацію.               Плата за навчання: кредитна, готівкова, безготівкова, фізична (праця), духовна(уява), натурна(спортивна), подарункова, бенкетна.              Перелік  унормованих ювілеїв чесноти.              Прейскурант сутностей чесноти.               Прийоми реалізації чесноти у померлих, живих, і ненароджених істот.

 

5. П'ята тріадна проблема етики:
цінність "Уміння" -
чеснота "Надія" -
гріх "Підлість".
       Потойбічне румовище цієї посейбічної чесноти має 54 залучень до її розвою у різних соціально-побутових сферах (їх кількість рівна кількості клітинок в таблиці 9х9, де кожна комірка - це проблемна дихотомія типу "цінність(+-÷)-гріх(*&#)", або "гріх(*&#)-цінність(+-÷)") та норми її застосування у різних типах існування істот.
           Критерії існування чесноти в суспільстві та її межі рівневого перетворення як явища в  суспільних подіях  від необоротного життя.
           Список діячів-мудреців має 9 номінацій: тьма пекла; блиск пекла; тьма чистилища; блиск чистилища; тьма раю; блиск раю, проклята благодать, сяюча фортуна, фата-моргана.
            Плата за мудрі поради: статусні примирення з ворогами, мережне розгрішення за минулими гріхами, інтелектуальна наснага в істопичній інтуїції.
            Перелік легендарних ювілеїв чесноти.
             Прейскурант сутностей чесноти.
            Способи обгрунтування догматів чесноти у померлих, живих, віртуальних істот.

6. Шоста тріадна проблема етики:
цінність "Компетенція" -
чеснота "Віра" -
гріх "Зневіра".
       Потойбічне ігрище цієї посейбічної чесноти має дев'ять сфер для залучення до її розвою у різних свідомостях(їх кількість рівна кількості клітинок в таблиці 3х3, де кожна комірка - це проблемна дихотомія типу "віра-зневіра", або "зневіра-віра") та норми її застосування у різних типах абстрагування та боготворіння істот.
           Критерії існування чесноти в суспільстві та її межі рівневого визнання як явища в подіях залучених др суспільного життя.
           Список діячів-мудреців має дев'ять номінацій: тьма пекла; блиск пекла; тьма чистилища; блиск чистилища; тьма раю; блиск раю, проклята благодать, сяюча фортуна, фата-моргана.
            Плата за мудрі поради: позастатусні примирення з ворогами, періодичне мережне розгрішення за минулими гріхами, інтелектуальна наснага в історичній інтуїції.
            Перелік ідеологічних ювілеїв чесноти
             Прейскурант сутностей чесноти віри.
            Способи обгрунтування догматів чесноти у померлих, живих, віртуальних істот.

7. Сьома тріадна проблема етики:
цінність "Природа" -
чеснота "Любов"  -
гріх "Ненависть".

8. Восьма тріадна проблема етики:
цінність "Цивілізація"
чеснота "Сумирність"  -
гріх "Лінь".
        
9. Дев'ята тріадна проблема етики:
цінність "Штучний інтелект" -
чеснота "Смиренність"  -
гріх "Черствість".

10. Десята тріадна проблема етики:
цінність "Досвід" -
чеснота "Відповідальність"  -
гріх "Свавільність"

11. Одинадцята тріадна проблема етики:
цінність "Насолода" -
чеснота "Гріховність" - 
 гріх "Хтивість".