Яйце-райце
Як з найпершого яйця-райця, з його достатку,
так вісім днів пирують єдині Роди України.
Свіжа ковбаска-завійниця між короваями,
холодні гурки в салаті, морожені плоди
і запашні каші, напої на знаменних столах.
Бойові молоді і молодиці п'ють
добрі кварти вина за щастя, за успіхи
на требищі блага і статків.
Невпинний бенкет з піснями та плачами,
з молитвами рідних, близьких і коханих.
Аж тут, поміж курганами, братчики радяться
про після Великдень, і одразу товкають крашанки, вшановують могутні Роди,
що ведуть по землі ще з предковічних часів.
Під вирій птахів грає ансамбль
Велику Радість на бандурах.
Під скрипки аж палають Чарівні Гами
на дивертисментах сонця.
Усі встають і закликають усіх піднятися
на крилах соколів, на шиях орлів,
на міці беркутів, на силах кібців до
Живого Вирію журавлів, лелек, буслів,
Закликають гуртом, переплетеним співом
чайок, зозуль, горлиць, сойок, сорок, граків до Раю.
А чи у кого ця вітерсмерчиця закохалася?
Пора випускати найбільшого півня на дуба!
Хай лізе і лізе, та вилізе із пекла на високе небо,
бодай не згорить його золотий гребінець,
бо у гаях пасуться коні і цвірінчать горобців,
бо на вигонах пасуться корови і гелготять голуби,
бо на горбах отари овець і співають у кущах шипшини синички.
А великі шайки шпаків розносять наші садки.
Пора випускати найдовшу щуку у глибоку річку,
хай пливе і пливе, та випливе у величне царство Трояна,
бодай умилостивить благополуччя дітей,
бо рояться на пасіках бджоли і гудуть хрущі,
бо чарують співом у свіжій траві перші цвіркуни і гасають повсюди джмелі,
бо цокають копитами косулі у пралісках і чути звідусіль гул комах.
А калиново-кленовий клин України затягнув зелений пояс аж за карпатські ворота.
Пора випускати найвайжчого кабана у ліс,
хай біжить і біжить, та вибіжить удосвіта у новий світ Наявла,
бодай умилостивить добробут одружених,
бо ясні обстановки в хатах та шовкові гардини на вікнах,
бо гарні машини в батьків та файні пікапи у матерів,
бо міцні підкови-мобілки у жвавих маркетах вражають ватаги усякими цінами.
А розлогі дерева життя та пишні колосся дідухів ростуть звідусіль і повсюди.
Усі встають і закликають усіх піднятися
на крилах соколів, на шиях орлів,
на міці беркутів, на силах кібців до
Живого Вирію журавлів, лелек, буслів,
Закликають гуртом, переплетеним співом
чайок, зозуль, горлиць, сойок, сорок, граків до Раю.
А чи у кого ця вітерсмерчиця закохалася?
Пора випускати найбільшого півня на дуба!
Хай лізе і лізе, та вилізе із пекла на високе небо,
бодай не згорить його золотий гребінець,
бо у гаях пасуться коні і цвірінчать горобців,
бо на вигонах пасуться корови і гелготять голуби,
бо на горбах отари овець і співають у кущах шипшини синички.
А великі шайки шпаків розносять наші садки.
Пора випускати найдовшу щуку у глибоку річку,
хай пливе і пливе, та випливе у величне царство Трояна,
бодай умилостивить благополуччя дітей,
бо рояться на пасіках бджоли і гудуть хрущі,
бо чарують співом у свіжій траві перші цвіркуни і гасають повсюди джмелі,
бо цокають копитами косулі у пралісках і чути звідусіль гул комах.
А калиново-кленовий клин України затягнув зелений пояс аж за карпатські ворота.
Пора випускати найвайжчого кабана у ліс,
хай біжить і біжить, та вибіжить удосвіта у новий світ Наявла,
бодай умилостивить добробут одружених,
бо ясні обстановки в хатах та шовкові гардини на вікнах,
бо гарні машини в батьків та файні пікапи у матерів,
бо міцні підкови-мобілки у жвавих маркетах вражають ватаги усякими цінами.
А розлогі дерева життя та пишні колосся дідухів ростуть звідусіль і повсюди.
Коментарі
Дописати коментар