Діти на війні

 

Час талантів в крисанях. Як наші діти?
Хрипить рядами мін наш гайдарівців край.
Живі барви вишиті нитками в красні краплі.
Звіздарі на дальній Січі змістились за вітрами.
Палахтять пласти на палітрах квітів.
Відкриті класи на світанні днів. Рідні діти.
А мати вся в сивині.  Її ламані пальці  і слабі зірниці.
Айда, дітки, в Мандрівці крізь білі ліри в трави.
Злітай, святий Андрій, - над впадинами вільними.
Явилась гривань на свіжій ріллі під хліб  батьків.
Злидні такі спраглі стрічати нас на світанні.
Засіяли рів і піл. Хвилина під ріг галяви злилася.
І засвітилась на білій імлі святиня хати.
Ніч світлячками бачить дивні спалахи ріні.
В яскині пташки виспівали їм цілі татрані.
Аж заридали цвіркі слави від блискавиць.
Тиша важких мандр. Стражі дива на радість
підняли сміх дівчат із вінцями, із язичками.
Знімай кадри  щасливих і радісних зайців.
І клич піднімали на крила жаданих птахів.
Хай діти війни правлять на призьбі ділами.
А післязавтра підняті нами шляхи на Галич.
Заблисла річка Іква. Вічна і свята Матір засвітилась.
Так ти завісь ці вікна в машині. Які набридливі ритми.
Надія і мрія на лабіринтах міст з міщанами.
Їздять між нами зірвані та підбиті з місць.
Такий пил щастя в засмаглих циган на гряді.
Східна війна бідарів з надкраянами на тягачах.
Країна із пахкими шрамами трима на заріччі.
А там щільники Батьківщини залиті дитячими слізьми.