Спрага чарів

 

Як набратися сил крізь малі віки.
Світло жалить нічні світила в липні.
Задивився місяць наївний на вибалки.
В напів'яві диваки срібляться із вишини.
Стіка в тишині вир над зграї та жалі.

Як на крик тризни вибрать шаблі Вітчизні?
Завинив сам пан місяць. Каяття під ніч.
А дівча під марами вишні від сливи біжить.
Ніби світ садів із відблиском шани викрик.
І вкрива  всі наші савани звитяга віддавна.


Криваві віки. Трима нам вслід ватра ганьби.
І навіть битви залишили казки та пісні.
Нависли над нами княжі кайла на річці Ікві.
Мільярд налитих ріжків від жалів
злили сірі тирани в ріки ганьби наші рани.

А за нами налякані вітряки. Васильки в далині.
І прикраси дзвінкі застраждалися в скринях.
А за ними бляшані дахи втримали майстри.
Звичайні куряви стільки кіптяви нараяли.
І птахи, і птахи... і хати, і хати... киптарі.