Літопис

 

Династійний літопис
 родоводів виник у Зоркого
з гріховних хронік
відмов, докорів, лихоманок,
виключно з подій
в смартфоні в жовтні 2020 року.
Скособочився морок сміху.
Сонний полох втіх від Ковід-19.
Лахматий мотлох-січі в оцінці втрат.
Порох курить, як споживач, сутінки вулиць.
Водії - то пройдисвіти, що готові в широчінь.
Охотники гомоніли в мозок.
Хто волів сколихнути
сокільнічі окови, ті поховались
в бомбосховищі
Придніпров'я. І такі раді!
Полинув швидконогий
 поголос пригод
тих, хто сходив на подвиги
в Придністров'я, Придоння.
Вибігло кодло хворих
з господ розпродатися.
Годі, годі добродії.
Збагніть свої творчі сили.
Дійшли переторги до володі.
Нічого подібного? Баламути!
От, стимули для кривих носів
 вчитись у війни. Або повний кирдик!

Виникли природні вогники Жовтих Вод 
від зодчих Придніпров'я.
Вигнали криві носи.
Стоїть обгороджений стовписько, гирлом пошкоджений з прісноводними
гріховодками в оздоровниці.
Околодок загородженої скотобойні.
Пригоди полководців на трищоглій
бригантині після поножовщини.

Білі сороки в забродах тиховоддя.
Висить  стидовисько, як інородець.
Спромога диковини в діброві на щоглі.
Жовчний зговір совісті прижовк від свободи і гріховодить жовтим листком.
 Ходять ходором  позови головоньки
 в сховок острогів. Перемога погані.
Збіговисько здорових  торговок на вилогові. Заготовщики строгі на гроші.

Лісовий обрій озлобив лови нових волхвів.
Волочило волі чорноголових побіг в лісок.
Гомін-гнів осокорів вчинив лови соколів, грифонів, орлів, половців, вовків, корів.
Озорий голос довіри з Волощини.
Гострозорі грифони в готичній ломоті дротів.
Ніжно-білий кровообіг громовиків на шовковиці.
Ворітник кротів-бобирів. Богомольні посміховища попів.

Вмолимий сивий митрополит доброчинно
присів під горіх. Гострі розмови спільників.
Нічні лови сови скуйовдили довбиків.
Пішли в новій формі з горбів добрі дощі.
Гонитви гончих псів. Нічліг німий. Нічичирк.
І знов ознобилось зло під мотив війни.
Зомлівши, їх попросили родичі молитися за них.
Прийшли міцні довбні, схилились в рів,
зробили ров під милостиві горби головорізів з Голгофи.

І знов прийшов злобний крик вітрів, мов волох.
Осіннє гирло, Дніпро насупив брови.
до віхоли приспів полох.
Вітролом до Покрови розповзся, двічі розчовгся.
Вітровій віхолив вікна приміських вілл.
І мовбито охолов від первинних морозів.

Потім воротило пожлобив борги,
 з живої води за збитки вільготної відьми.
Під ковдобинами риболовів лишив кістки.
І посовав золотопромислі човни гірників.
То той, гов-гов, чоловік по діброві проходив.
Він відповів: "То ж один поштивий син
від вродливої жінки дійшов до королів".

То тільки три корови обліковців в оборі,
впродовж чотирьох годин вони і проходили.
Говір. Вночі. Порожні втоми ворожбитів.
 Животворні  звістки потойбічної Богородиці. Всі до одного готові до війни.

Поштивий хлібороб оживив свій двір
 грішників під нові політичні догми.
 Договір соборів Золотої Орди чиний.
Із криниці витягли мішок з грішми свободи.
Оголив дід мікроби свої і лихословив всіх.
Про щось повідомив чолових
глибокої природи. Гидко-бридко. Сором.
Підстьобнув собі золотих товстолобиків.
По коробці бив дзьобом, вчинивсь гомін,
хоробрий горобчик, із хорів достойників.
Преподобний  широколобий ворохобник
угробив гострий шпиль - розбитих лих,
Обробили гробник оздобів в подробиці.
Тигроловий сом пригнобив здобич.
Ніщо, ніхто, нікого... одно, де це лихо бродить.