Мандри

 

Привіт, читач! Удосвіта встав, аби поснідати.
Будь-ласка. Мій чарівник, ти зірвався в мережі.
Як там настрій від страхів цивілізації?
Звільняйся! Розганяють вигадки.

Маніпулюють під час пандемії.
Добрий ранок, усім! Радьмося.

Яка цивілізація, якщо грабують мою країну.
Бачиш, як піднявся твій веселий світ, -
лайф-дід загнав світові практики в діла!
Такий півсвіт, як свинячий свист в е-mail,
що переполошив близьких у наших книгах.

Терористи-снайпери щодня ранять наших синів, сьогодні, сім поранених.
Ай, забув, ось спалахнув твір-напад

 окупанта у пластах пуйлової посмішки.
Люди пірнають у чудовий вертопляс кризи.
Жаркий час для закодованих втрат
парків Донецьку, садів, гаїв, дібров.
А який твій вибір надбань вічний Крим?
Не ждати халеп та лих в байраках.
Криві хороми в тумані кризи прав.
 Надурітись нема де. Одні стовби-невігласи.
Невидимий жаль щасливих окупацій.
Активний галас в чаті дикунчат!
Бешкетники країни,  рушайте між брили будівль,
ось, у той просвіт, де висить комашня.
А як ти, пізнав нас? - Ти бач, внизу земля,
 наглядача привів? - Мерщій, в лопухи!
 Гляди, в'їлися три світстких вирви в злидні.
Ти бачив, як фізичні сили засіпали лайф-діда?
Ти, напасник, зарядився від чистих дикарів
 і втратив вміння сміятися, вмираючи в Києві.

Засіявся втіхами. Я прикіпив на місці скарбниць
від каїнових тягарів в притчах Біблії.
З ясних благ міцний син Максим
намагався  зліпити свавільні
тягарі для рідних онлайн-світів
на язиці прихильників лайф-діда.
 Давай нам інших лікарів, а не цього діда!

Їдь  звідси сам  в мандри і спіймай
там за барки наших шустрих катів,
палачів вдачі на власних лаврах.
Дістанься  стін щастя та добра у себе дома.
Знайдемо такі чарівні шляхи в Україні.
Так, знай, я за ці мудрі балачки,
набідкався там на ківш гіркого лиха.

Ви раді скривати старі дива шабашки?
Лисячий стид затягся від ураганів совісті.
Вам, живим в'язням соромів, вдасться вчитися тут мандрам та намірам
в нашім Дантівськім "Чистилищі".
Там для вас падають з хмар лиш кислі краплі.

Звідси питання із крайних хатів: "Як нам,
ласкавим, зазнати такої біди, як у них і прийняти таке фіаско?" 
Звільніть свої вітри дивних при новій сівбі.

Я назиркав ваші онлайн-вірші в мережі.
І наїжачився читати далі. Які файні смисли!
Ви, на сім світі панам зігнали жартами злість,
а начальству вирвали  найважчі страхи
перед бригадами наших багатіїв.

А як  на тім, вашім  світі, нам, читачам, прибирали грязні шати! Дякую вам за смисли,
яким притаманна віра жриць  і надія-мить.
Я втягую свій язик. Як ти дістав нас, лайф-дід!
Ти піймав гаву, - вилетів загін давніх
 братів.

Зганяв би ти в мандри і мав би свіжий хліб
 від мстивих каріатид храмів.  Ай, сміливі
вдачі на сіль. Вам викликати літак з Афін? Ні!
Стрімкі ластівки на скалах зірвали жили,
білі лілії в каламутнім ставі таки захляли,
крива тінь святих рибарів зажилавілась,
вій засіяв чабанам мак, на вияв знахарів- дядьків.

З'явився над обійстям -трійчак, світлий дим,
піднявся надпівніч з дрижаками в хмарки.
Ці частки мли принадять щастя лялькам.
А нам, хвалькам, - тяжка кара за живі страждання.
Та скинь ці лагідні мари, навтямки якісь
найтяжчі гріхи надибав на трасі Львів-Вінниця-Київ.

А хай мліє ница і клята жага, хай скніє млин.
Злидарі пішли під арки співати царям  ніжні саги.
Навпаки, в шатрах задався запах шашликів.
Блиск наснаги завзятих, завдяки шашликам.

Примань вісників. Принадь давніх з'яви,
явивши кіл мрій. Зірви заплави наснаг.
Я встав. Апчхи. Вибачай. Закашлявся в дим.
Заграла ватра у ваганах. Палає,  жива гарь.
Під зграї збились світила в кагал комарів.

Дзижчать дрибаки. Дрижаки  затряслись.
Враз  заблищали прастарі ясні світанки.
Замислився. Глиба цидателі-садиби.
Має аж двадцять п'ять шиб на вікнах.
 Зірвався зі схил хвали святий шкандиба.

Ти, мандрівник, вирвався з наших втрат.
І як  ми здибалися?  Наш жадливий шлях.
Гість підвівся, якісь хибні згадки в бадиллі.
Ти, зазирни в далі, там вибій і
мляві хвилі річки на масивній заглибі.

Виблиски наживних цвяхів для нових дахів
 лягли на примітивні жили живої річки.
Від риб'ячих зойків відбився наш пришиб.
Підмитий нажаханий шлях, наситивши
 щасливий плин грішних злив,  затрясся дибки,
здибився від палких зблисків блискавиць.
 Вивалявся в пилі після шкідливих стрімів ниці.
Мстиві, смішні кпини пріння в каятті змарніли на ниві.
В яскравій книзі спадків онлайн-вій викликав нащадків.